Пам’ять... Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом. А ми, молоде покоління, про їхні бойові подвиги, їхнє воєнне життя можемо сьогодні дізнатися тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури. Минають роки, відлітають у вічність. Минуло скільки років, відколи замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною людського життя. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя. Кожен із нас поділяє думку, втілену в словах:„ Ніхто не забутий, ніщо не забуто ”. День Перемоги - не лише привід для святкових заходів, але і час згадати історичні події, вшанувати людей, які ціною власного життя відстояли кожну п’ядь рідної землі, подарували нащадкам мир і спокій, щасливе майбутнє.

      З цією метою учні 3,4,6 класів разом з директором школи Носовою Н.С. та вчителями Саволенко Л.М.,Кочергою Ю.В., директором історичного музею Безвиненко Л.А., головою районної Ради ветеранів Нерушем В.І. відвідали ветерана Великої Вітчизняної війни Григорія Леонідовича Денисенка. Учні з хвилюванням слухали розповідь ветерана Великої Вітчизняної війни, який розказав учням про ті героїчні часи, страшні моменти війни, які назавжди залишилися у пам’яті ветерана. Григорій Леонідович розповів учням про свою фронтову юність, про знедолене дитинство дітей України в роки війни, подвиг солдат та офіцерів. Бажав, щоб ніколи не повторилися роки лихоліття, які їм довелося пережити. Щоб вічно панував у світі мир і спокій, щасливими були діти, здоровими онуки. «Війна – це не героїзм, а важка робота, кров і піт, і дай вам Бог ніколи не знати, що таке війна», - підсумував Григорій Леонідович. А ще Григорій Леонідович зібрав власний музей спогадів, де розмістив різні старовинні речі народного побуту , військову шинель, пілотка, фотографії передовиків господарства і односельців. Більшу частину експонатів ветеран подарував до районного та шкільного музеїв.

      Через роки прориваються до нас миттєвості найстрашнішої, найжорстокішої в історії нашого народу війни. Ці думки і сьогодні, через багато десятиліть, тривожать душу ветеранів, викликають сум, сльози і глибокі роздуми.Хай звершене батьками і дідами, усім поколінням, яке пройшло війну, наснажує нас на добрі справи в ім’я зміцнення української держави, створює всім, хто живе в Україні, щасливе і заможне життя. Із твору про враження від екскурсії Головка Олексія « У мене велике враження залишились від вигляду військових речей, які зберігає ветеран і показує усім бажаючим. Ми повинні поважати таких людей і пам’ятати про їхні подвиги».

      А Мінікевич Ірина зацікавилась старовинними предметами побуту, які дбайливо зберігає ветеран. Всі ці речі виготовлені власними руками і для їх показу нащадкам створив власний «Музей спогадів», виділивши для нього хату, яку сам же побудував власноручно. Яринка Писанка була вражена щедрістю Григорія Леонтійовича і його працьовитістю.